logo

Dear Friends, Welcome!

We are extremely pleased that you are visiting our website and are interested in the life of our parish family.

St. Mary the Protectress (Pokrova) Ukrainian Orthodox Cathedral belongs to the Ukrainian Orthodox Church of the USA and is under the omophorion of the Ecumenical Patriarchate.  For over sixty years, our parish has been a gathering place for the Ukrainian Orthodox faithful in the Detroit Metropolitan area.  We deeply appreciate the hard work of the founders of this parish – their legacy is a beautiful place of worship that enjoys a warm family atmosphere. 

Our parish has opened its doors and hearts to many generations of Ukrainians –many who have left their homeland to find a better life in the U.S.A. and those born here.   This has also become the spiritual home of many people from various post-Soviet countries.  We are very pleased to see the diversity of people worshipping together.   St. Paul people said, "There is neither Jew nor Greek, there is neither slave nor free, there is neither male nor female; for you are all one in Christ Jesus." (Galatians 3, 28).

We come together for worship services regularly on Saturdays and Sundays and during major holy days.  The main language of worship is Ukrainian, but services are also conducted in English and Church Slavonic.

Our current Church was built in 1970 and was the result of many generous donations of time and money of the entire Ukrainian Orthodox community.  From the very beginning our Church organizations and youth groups worked in close harmony with one another - the Sisterhood of St. Olha, the Cathedral choir, Lesia Ukrainka School of Religious and Ukrainian Education, the Ukrainian Orthodox League and the Organization of Democratic Ukrainian Youth (ODUM).

Our parish hall is the site of many celebrations and is the gathering place for Sunday fellowship lunches, choir practices, and summer Bible school activities. After Sunday worship, you can always enjoy delicious Ukrainian dishes lovingly prepared by the sisterhood of our church or the Junior UOL (Ukrainian Orthodox League).  Please come and join us for a hot bowl of borscht, varennyky, piroshky and coffee every Sunday. 

WE GLADLY WELCOME YOU
TO OUR CHURCH!

weekly updates

Glory to Jesus Christ!

Thank you to all parish council members who attended last Sunday's regular meeting. This Sunday, Nov. 9th the sub-committee planning the hierarchical Christmas visit to our parish will meet: Vera Murha, Val & Valya Petrusha, Maria Zelenko, Wara Siryj, Liza Symonenko and myself.

Latest bulletin

Pascha Gift & Bookstore – closing after 17 years of serving the Orthodox (and all the faithful) of the Detroit Metropolitan area. As you remember from our meeting, we discussed acquiring some items to create an inventory for our parish. Val and I met last Wednesday at this bookstore and bought a supply of candles, baptismal clothes, etc. at 50% off. We also asked about purchasing the display case, but it was tagged by another parish. I have contacted that parish to see if they are definitely purchasing the case. Stay tuned!

UPDATE: Sewer line upgrade from foyer to Evergreen (running from the double doors). The contractor has been working since Monday, Nov. 4 to dig out all the way to the sewer along Evergreen (removing the sidewalk, etc). That is about 80 feet so that there will be enough slope. This project is complete as far as laying a new PVC line replacing the old line and the sewer foundation at the foyer seems to be sound with the sewer line passing through it. (The good news is that we will not be needing to dig inside the building!). The City of Southfield inspection was on Wednesday, November 6th and they had the following requirements of us: pea gravel needed to be added under the rubber connectors at the double doors and at the sewer end, as well as paver base under the new city sidewalk. The gap in our main walk is filled in with dirt right now, but not to the double doors. He was okay with the new cleanout being located in the grass beyond the sidewalk. The forms for the concrete should have been set today with the concrete pour next week. Thank you to Alex Kytasty for all your work with the contractor and for consulting with Ivan Kytasty, Mike Serdiuk and Mr. P. Kytasty for refinements to this project as it was progressing. I know this took up a big part of...

CONSTRUCTION ALERT! 

detour

Допомога Україні

Parish Events

  • Coming
  • Recent
  • Services
SUNDAYS

Confession: 9:40 AM
Divine Liturgy: 10:00 AM

SATURDAYS

Vespers: 5:00 PM
Confession: 5:40 PM

CHURCH HOLIDAYS

Divine Liturgy: 10:00 AM

For detailed Schedule:
Check our Calendar

Our Location

Search Our Site

Live News from Kyiv

The Latest News

Звернення митрополита Димитрія до краян з приводу позачергових виборів до Верховної Ради України

Дорога моя й улюблена у Христі Галицька паство! Дорогі краяни! Напередодні дня виборів народних депутатів України, що є важливим етапом утвердження у нашій державі демократичних прав, свобод і суспільно-моральних норм, як ваш Архіпастир вважаю за свій обов’язок звернутися до вас зі словами настанови і благословення. Як не прикро, але сучасний демократичний поступ України виборюється кров’ю, кров’ю найпалкіших патріотів нашої держави, нашого народу, нашої землі, нашої віри і звичаїв. На це повинен зважати і тримати у думці кожний із нас завжди і, особливо, у завтрашній день, коли робитиме, вірю, свідомий і відповідальний вибір.  Наші новоявлені герої, багато з яких є уродженцями Галичини, сповнюють одну з найбільших заповідей Христових, виявляючи довершену любов до свого народу і своєї землі. Ми повинні відповісти такою ж чистою любов’ю, роблячи вибір з думкою про майбутнє. Застерігаю вас триматися осторонь тих деструктивних сил, які закликають до бунту, які закликають до непокори, які виступають проти влади. Ми побачили здійснення слів про те, що в єдності сила народу. Ми з Божою допомогою здійснили те, що видавалося майже нездійсненним – перебороли злочинний режим. Сьогодні не час для нових локальних, а тим більше масштабних, міжусобиць. Діймо зі страхом Божим, пам’ятаймо про відповідальність не лише перед людьми, але й перед Господом. Лише зі щирою молитвою на вустах і щирою вірою в серці ходячи шляхами правди, ми отримаємо бажане. Сьогодні я спільно з архієреями інших християнських Церков молитимуся на центральній площі Львова за Боже благосовення нашого вибору. Закликаю і вас усіх до молитви! Не продаваймо свою совість, свої голоси та майбутнє прийдешніх поколінь українців ані дорого, ані дешево, за словом апостола Павла: глядiть, робiть обережно, не як нерозумнi, а як мудрi (Еф. 5:15). Закликаю на всіх нас Боже благословення! Слава Господу нашому Ісусу Христу! І слава Україні! +ДИМИТРІЙ, митрополит Львівський і Сокальський 25 жовтня 2014р. Read more http://feedproxy.google.com/~r/pomisna/~3/rsTnLXV8m5U/mytr-dymytr.html

Звернення Високопреосвященного митрополита Антонія до священиків і вірних Хмельницької єпархії УПЦ КП напередодні виборів у Верховну ра

«Віддайте кесареве кесарю, а Боже Богові». (Мк. 12:1) Дорогі брати й сестри! Бог створив людину за Своїм образом і подобою, та дав їй великий дар – свободу волі. Тому кожен із нас має можливість сам обирати свій шлях та свою долю. Але людина не живе в вакуумі, а є членом суспільства, й це накладає на неї ще один хрест – хрест відповідальності за свій народ, за свою державу, за своїх нащадків. Тому, цитуючи великого святого Миколая Сербського скажу, що байдужість до долі своєї країни, свого народу – є великим гріхом. І ще більшим гріхом є не піти на вибори, покинути свою Батьківщину в час важких випробувань, коли, не побоюся цього слова, вирішується питання майбутнього нашої держави: буде вона жити чи помре, так і не звільнишись від окупантів. Ми живемо в неспокійні часи… І багато хто намагається використовувати цей неспокій, лякаючи вас приходом апокаліпсиса, якщо не переможе той чи інший лідер, або політична партія. Це помилкова думка. «Апокаліпсис» у кожного свій, а християнин не живе за принципом: «Або я, або кінець світу». Православні християни живуть за іншим принципом: «Живи так, наче цей день для тебе останній, а трудися так,  наче перед тобою ціла вічність». Особливо хочу звернутися до тих, хто збирається продавати свій голос однієї з партій, або одному з кандидатів. Допускаючись цього злочину, ви наслідуєте Юду Іскаріотського, що продав Христа за 30 срібняків. Одумайтеся, не робить страшного гріху – зради та продажі своєї матері – нашої Святої України. Не будьте біблейським Ісавов, не продавайте своє первородство за сочевичну юшку. Про це особливо наголошує рішення останнього засідання Священного Синоду нашої Церкви. Ідучи на виборчі дільниці та роблячи свій вибір, кожен із вас мусить пам’ятати, ми обираємо не тільки якусь політичну силу, або якусь людину. Ми обираємо долю нашої Батьківщини. Тому, дивіться не на обіцянки чи гарне обличчя людини, а дивіться на її справи. Дивіться на те, що зробила та робить людина в важкі часи. Наскільки вона старається у справі  оборони України від зовнішнього ворога, чи готова вона «покласти життя за другів своя». Також закликаю всіх вас зберігати головне, що в нас є  – єдність. Нехай політичні вподобання не розділять батьків із дітьми, родину та друзів. Наша сила, наша перемога – у єдності народу, тому будемо діяти по слову Апостола: «якщо це можливо з вашого боку, будьте в мирі з усіма людьми» (Рим. 12, 18). Саме цим ми засвідчимо, що всі є дітьми єдиного Бога, одного народу і єдиної Батьківщини. Будемо мужніми та гідно несімо свій хрест відповідальності за долю України. Ваш молитвенник перед Господом, + Антоній, Митрополит Хмельницький і Кам’янець-Подільський. 25 жовтня 2014 р.Б. Read more http://feedproxy.google.com/~r/pomisna/~3/PDVOYI6Wm9c/zverne.html

УАПЦ провела круглий стіл «Місце та роль закладів мистецтва перед суспільно-важливими викликами»

  11 жовтня 2014 року в Полтавській обласній універсальній науковій бібліотеці імені І. П. Котляревського у межах II Відкритого регіонального фестивалю духовної музики «Небесні перевесла», заснованого управлінням культури облдержадміністрації та Харківсько-Полтавською єпархією Української Автокефальної Православної Церкви, відбувся круглий стіл «Місце та роль закладів мистецтва перед суспільно-важливими викликами». У роботі круглого столу взяла участь заступник начальника управління культури обласної державної адміністрації Валентина Вождаєнко. Розмову розпочали єпископ Харківський і Полтавський УАПЦ Преосвященний Афанасій та прес-секретар Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ, художній керівник єпархіального хору протодиякон Олександр Горай.  Необхідною й корисною виявилася дискусія священиків, бібліотекарів обласних бібліотек, музикантів, громадських діячів. Про роль бібліотек у сучасному світі, в освіті, просвіті говорила науковий секретар УНБ імені І. П. Котляревського Людмила Власенко, завідуюча сектором мистецької літератури та медіа ресурсів бібліотеки для юнацтва імені О. Гончара Вікторія Коваль – про читацький заклад не тільки як про інформаційний центр, але як і про центр міжкультурних комунікацій, провідний бібліотекар бібліотеки для дітей імені Панаса Мирного Лариса Чижик – про духовне виховання школярів.  Невідкладності вирішення гострих потреб сьогодення громадськими й мистецькими об’єднаннями присвятили свої виступи заслужений працівник культури України, голова обласного відділення Міжнародної організації «Жіноча громада» Валентина Шемчук, методист обласного центру народної творчості й культурно-освітньої роботи Олеся Біляєва, заступник директора обласного методкабінету навчальних закладів мистецтва й культури Марина Гуржій. Стати на шлях пізнання духовної музики закликала завідуюча сектором нотних видань і звукозаписів відділу мистецтв УНБ імені І. П. Котляревського Олена Гаркавенко. Під час засідання звучали духовні пісні у виконанні лауреата Всеукраїнських та Міжнародних конкурсів дитячого хору «Сузір’я» Київської дитячої музичної школи № 33 – вихованців заслуженого працівника культури й відмінника освіти України Ірини Жданової та керівника молодшої групи хору Діани Жданової. Гостей із столиці представляла і композитор Людмила Левченко-Бутуханова, котра подарувала фортепіанний твір, присвячений сьогоденню України. Валентина Шемчук,член Національної спілки журналістів України, голова Полтавського обласного відділення Міжнародної організації «Жіноча громада» Read more http://feedproxy.google.com/~r/pomisna/~3/QA-ufB3XBRY/11-2014.html

Звернення Священного Синоду Української Православної Церкви Київського Патріархату до українського народу про боротьбу з гріхом корупці

Дорогі брати і сестри! Шановні співвітчизники! В час, коли зовнішній ворог намагається побороти і полонити нашу державу, є внутрішній ворог, який руйнує її не менше, ніж зброя супротивників. Цей ворог – корупція. Підкуп можновладців, розкрадання суспільних коштів з державного та місцевого бюджетів, привласнення чужого, використання влади і повноважень не для служіння суспільству, а для власного збагачення, інші види корупції – все це є порушенням не тільки людського закону, але і Божих заповідей. Бог у Священному Писанні засуджує тих, хто здобуває неправдиву вигоду. «Не викривляй закону, не дивися на особи і не бери дарунків, тому що дарунки засліплюють очі мудрих і перекручують справу правих; правди, правди шукай, щоб ти був живим» (Втор. 16:19-20). «Віддаляйся від неправди і не умертвляй невинного і правого, бо Я не виправдаю беззаконника. Дарів не приймай, бо дари роблять сліпими зрячих і спотворюють справу правих» (Вих. 23:7-8). Також Бог попереджає, що Сам буде суворо судити тих, хто бере хабарі і чинить беззаконня. «Хабарі беруть у тебе, щоб проливати кров; ти береш ріст і лихву і насильством вимагаєш користь у ближнього твого, а Мене забуто, – говорить Господь Бог. І ось, Я сплеснув руками Моїми за користолюбство твоє, яке виявляється у тебе, і за кровопролиття, що відбувається посеред тебе. Чи устоїть серце твоє, чи будуть тверді руки твої у ті дні, у які буду діяти проти тебе? Я, Господь, сказав і зроблю» (Єзекиїль 22:12-14). Враховуючи все це, а також досі широку розповсюдженість в українському суспільстві гріха корупції Священний Синод визначив, що винні у корупції – як ті, що вимагають і отримують вигоду від корупційних дій, так і ті, хто надають таку вигоду з власної ініціативи чи на вимогу, – підлягають відлученню від Причастя Тіла і Крові Христових, якщо діяльно не розкаються в цьому гріху і не виправляться. Гріх корупції особливо важким є у нинішній час, коли сотні наших співгромадян пожертвували і жертвують своїм життям за свободу і незалежність України, десятки тисяч живуть у вигнанні, сотні тисяч перебувають у місцях ведення бойових дій, мільйони виявляють свою жертовність, віддаючи часом останнє для підтримки захисників Вітчизни та потребуючих. Той, хто навіть в цих умовах дозволяє собі брати участь у корупції, уподібнюється Іуді Іскаріоту. Бо Іуда за гроші продав Спасителя, а ці за гроші та матеріальні блага зраджують рідну землю та своїх співвітчизників. Відплата таким буде така ж, як і для Іуди – ганьба і вічне осудження. Дорогі брати і сестри! Зараз корупція здається ще глибоко вкоріненою і майже непоборною. Але маємо бути твердо переконані, що спільними зусиллями та з Божою допомогою ми можемо подолати суспільне зло корупції, яке породжує інші біди та негаразди і в економіці, і в політиці, і в державному, і у приватному житті. Тому закликаємо вас самих в жодному разі не брати участь у корупційних діяннях та викривати тих, хто їх чинять. Корупціонерів же закликаємо до покаяння і виправлення, бо якщо людський закон і не зажди карає злочинців вчасно та належним чином, то Бог, як нелицемірний Суддя, обов’язково достойно відплатить нерозкаяним корупціонерам і Його праведного осудження ніхто з них не уникне. Нехай у боротьбі зі злом корупції нам усім допомагає Господь. Закликаю на весь український народ Боже благословення! Від імені Священного Синоду Української Православної Церкви Київського Патріархату – ФІЛАРЕТ, Патріарх Київський і всієї Руси-України Read more http://feedproxy.google.com/~r/pomisna/~3/jh35fQ1lcxQ/korup.html

Помісної Церкви захотіли й на Рівненщині

  На Рівненщині чиновники підготували Меморандум про єдину Україну та єдину Українську Помісну Православну Церкву. Новину для кореспондента «Преси України» повідомив заступник голови Рівненської облдержадміністрації Олександр Савчук.  Рівненська ОДА підготувала Меморандум про єдину Україну та єдину Українську Помісну Православну Церкву та звернулася до голів п’яти релігійних організацій із пропозицією підписати документ. У ньому йдеться про те, що всі православні церкви Рівненської області визнають і моляться за цілісну і єдину державу – Україну.  «Всі православні церкви виступають за створення єдиної Української Помісної Православної Церкви та засуджують дії РФ як агресора щодо захоплення території України та посягання на цілісність і державний суверенітет Україну», - зазначено у Меморандумі.  Заступник голови РОДА Олександр Савчук зауважив, що з документом уже ознайомилися керівники релігійних організацій Рівненщини, яким було запропоновано підписати меморандум.  Помісна Церква з’явиться на Рівненщині «Деякі з підписантів уже дали свою згоду. Окрім того, ми запропонували створити робочу групу по проведенню переговорів по створенню єдиної Української Помісної Православної Церкви», - розповів Олександр Савчук.  Нагадаємо, на Рівненщині селяни розповіли, що під час одного із свят панотець із сусідського села у їх храмі розпочав молитву за Путіна і «військо руське». Люди не стерпіли та покинули стіни церкви, а вже за декілька днів була створена громада Київського патріархату. Read more http://feedproxy.google.com/~r/pomisna/~3/Hs3pH8RQb_s/rivne.html

УГКЦ більше не визнає канонічність Київського Патріархату

Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав (Шевчук) заявив про те що УГКЦ визнає Українську Православну Церкву Московського Патріархату єдиною канонічною Православною Церквою в Україні і "поважає канони та внутрішній порядок православної сторони".   Про це він сказав в ефірі SiriusXM The Catholic Channel 16 жовтня, повідомляє департамент інформації УГКЦ.    "Сьогодні для нікого не є секретом, що єдиною канонічною Православною Церквою в Україні, тобто такою, яка перебуває в повноті сопричастя зі світовим православ’ям, є Українська Православна Церква в єдності з Московським патріархатом. Існують й інші православні церковні спільноти, які в часи незалежності України, у різний час та з різних причин, відлучилися від цього патріархату; їх інші Православні Церкви вважають неканонічними”, - зазначив глава УГКЦ.    “Ми, як Східна Католицька Церква, вболіваємо з приводу цих поділів в українському православ’ї, але поважаємо канони та внутрішній порядок православної сторони. Ніколи з нашого боку не було намагання втручатися у внутрішні справи Православної Церкви, чи дискутувати про її канонічність, чи заохочувати якусь спільноту від когось відколюватися. Новими розколами, від’єднаннями чи приєднаннями цій справі не зарадиш”, - підкреслив Блаженніший Святослав.    “Ми переконані, що українські православні дадуть собі раду без нас. Разом із тим сподіваємося, що ці розколи в недалекому майбутньому вдасться залікувати. Яку роль тут відіграють Москва чи Константинополь, якою буде ця єдина помісна Православна Церква в Україні – побачимо”, - підсумував глава УГКЦ.    Як повідомляв УНІАН, 17 жовтня у Ватикані відбулася зустріч Папи Римського Франциска і голови Відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського Патріархату митрополита Волоколамського Іларіона (Алфєєва), на якій глава ВЗЦЗ МП розповів понтифіку про ситуацію на сході України і повідомив про залученність УГКЦ, на думку РПЦ, у політичний конфлікт. Cторони обговорили різні аспекти православно-католицької взаємодії. Read more http://feedproxy.google.com/~r/pomisna/~3/Ga7CR0ils-k/zradnyk.html

Архієпископ Нестор: «Ця війна об’єднала українців…»

Наш гість - Високопреосвященійший Нестор, архієпископ Тернопільський, Кременецький і Бучацький. Владика Нестор розповість нам про духовні причини військового протистояння на Сході, що таке смерть з точки зору Церкви та чи варто християнам її боятися. -  Владико, яка, на вашу думку, головна причина війни на сході України? -  Головною причиною війни на сході християни справедливо бачать духовний чинник. Бо те, що призвело до військового протистояння в першу чергу, значно вище будь-яких інших зовнішніх обставин: чи то політичних, чи то економічних. Як відомо, всі речі в світі відбуваються або з волі Божої, або з попущення Божого. Ця війна не є по волі Божій, так, як це було, наприклад, у Старозавітні часи. Пригадуєте, що по обітниці Божій єврейському народу потрібно було увійти в землю, яку Господь їм призначив, але яку на той час уже захопили інші народи? Знаємо, що ті війни прямо благословлялися Господом. Але, безумовно, війна на сході України має зовсім інше коріння та почалася за попущенням Божим. Як би це було не так, то російська армія давно би уже нас перемогла. Але ж ми бачимо, що не дивлячись на наші умови та можливості, Господь все ще нас береже та захищає. З цього можемо навчитися, що волі Божої на те, щоб зникла українська держава та був знищений український народ немає. В чому ж тоді полягає попущення Боже щодо нас? Цю війну Господь попустив із декількох причин. По-перше, тому, що ми досі не навчилися цінувати незалежність, яку отримали в 1991 році. З одного боку, Бог дав нам її в дар, без надмірних зусиль і кровопролиття, принаймні без таких, які мали іншій держави. З іншого боку, минуло вже два десятки років, але до цього часу Україна все ще в певних питаннях є ідеологічно розділена. Все ще є сильні проросійські позиції, досі багато хто сумує за Радянським Союзом. Люди не цінували дар, який отримали, тому Господь і послав нам випробування, щоб перевірити, чи зможемо ми його відстояти.  Також слід сказати, що  багато років поспіль політики створювали протистояння між Заходом і Сходом України. І як би це дивно не звучало, але ця війна нині об’єднала наш народ і державу.. Ще один важливий аспект – релігійний. В Україні існує кілька православних юрисдикцій, які в єдиній державі давно мали б стати єдиною Помісною Церквою. Більше того.  Усім відомо, що Московський Патріархат сьогодні відкрито підтримує дії сепаратистів та російських окупантів, а священики УПЦ МП благословляють дії сепаратистів. У той час, брехливі політичні заяви патріарха Кирила про те, що розкольники та уніати вбивають православних виглядають не лише дешевою провокацією Кремля, але й справжнім закликом до військового протистояння. Тому зовсім  не дивно, що нині триває масовий перехід парафій УПЦ МП до Київського Патріархату по всій Україні, а в нашій області зокрема. Багато хто з віруючих  розуміє, що нинішні обставини стали унікальним сприятливим моментом для об’єднання українського народу. А Церква і є душею народу. Коли душа розділена, то не може бути здоровою жоден живий організм. Так само й Україна не буде цілою та здоровою, поки не буде єдиною її Православна Церква. Архієпископ Нестор: «Ця війна об’єднала українців…» - Як людям пережити смерть, втрату близьких, які масово гинуть у зоні АТО? - Як і на кожній війні, в цьому військовому протистоянні від рук ворогів гине багато українців, які вийшли захищати рідну землю. Як із військових, так і мирних жителів. Звичайно, що для їх рідних та друзів, зрештою, як і для кожного з нас, це є сильним випробовуванням, що приносить великі страждання. Однак, ми знаємо, що зі смертю тіла не припиняється існування людини, бо її душа продовжує жити в вічності. Тому навіть таке явище як смерть, віруюча людина сприймає зовсім по-іншому, ніж атеїст. Для нас смерть сама по собі не є страшною. Радше ми дивимося на те, як ця людина відійшла в вічність, за яких обставин і з яким станом серця її душа розлучилася з тілом. Кожен наш воїн-герой, який так чи інакше страждає, захищаючи свій народ та державу, жертвуючи собою, дає можливість іншим людям жити в мирних умовах. І хоча військові добре розуміють, що,  йдучи на  цю війну, кожен із них може там постраждати, стати калікою, а то й загинути,  вони все одно стають на захист своїх близьких.  Чому так? А тому, що Сам Господь сказав про те, що немає більшої любові за ту, коли хто покладає душу свою за братів. Наші воїни роблять саме це –  вони готові віддати своє життя, захищаючи рідний народ.  Це є найбільша любов до України. Це є найкраща перевірка на патріотизм. Якщо ти говориш, що любиш Україну, то чи готовий віддати за неї своє життя?  Якщо готовий, то справді любиш, і за таку любов Господь щедро винагороджує. У Царстві Небесному ці воїни будуть мати велику славу. Коли відкриємо церковний календар, то побачимо там багато імен праведників, які захищали свою державу, свою земну батьківщину. За це Церква зарахувала їх до лику святих, бо це є свідченням їхнього подвигу - виконанням заповіді любові.  Хто має щиру й непохитну любов  до ближніх, той завжди буде з Богом, а Бог буде з ним. Нам справді гірко сприйняти розумом, що багатьох солдат, наших кращих хлопців і чоловіків, уже немає в живих. Але пам’ятаймо, що в Царстві Небесному  в цих людях ми отримали нових заступників за себе. Той, хто віддав життя за Україну, тут свою любов засвідчив тим, що помер за нас, а там свою любов засвідчує молитвою перед престолом Божим. Віримо, ці наші солдати з Небес моляться, щоб ця війна нарешті закінчилася, а наш народ нарешті отримав вистражданий спокій та благополуччя. Отже, для того, щоб легше пережити смерті близьких, потрібно більше вірити та покладатися на Бога. - Ваше Високопреосвященство, як Церква розуміє смерть? Чи є тут різниця від світського розуміння цього феномену? - Смерть у світському, матеріалістичному розумінні – це припинення фізичного існування людини чи будь-якої іншої істоти. Для християнина смерть навпаки - це не є припинення існування, а перехід від тимчасового життя до вічного, від однієї форми існування до іншого. Це не кінець, а лише початок повноцінного життя, того життя, що не є обмежене жодними фізичними, земними рамками. Церква вчить, що життя на землі є тимчасовим та служить нам підготовкою до вічного життя.  І від того, як ми проведемо своє життя до гробу, буде залежати наша доля в вічності. Ми також знаємо, що людина є двоскладовою, єднаючи в одній своїй природі душу та тіло. Тому навіть зі смертю тіла людська особистість не перестає існувати, бо часових меж існуванню в нашої душі немає. Той, хто живе з Богом на землі, після смерті також продовжує своє вічне життя з Богом. І, навпаки, якщо ж усе життя людини минуло без дотримання Божих заповідей, то у вічності ця людина так само буде перебувати без Бога. Після Страшного Суду душі об’єднаються зі своїми тілами, відбудеться нове створення світу, як про це говорить Євангеліє. Тоді відбудеться остаточний суд, на якому людині буде визначене остаточне майбутнє кожного з нас. Господь, як безпристрасний суддя, визначить кожному те, що йому найбільш відповідне, що для нього буде у вічності найкращим продовженням його земного життя: з Богом чи без Бога. - Владико Несторе, а чому люди бояться смерті? І чи християнин повинен її боятися? - Людський страх смерті включає два аспекти. По-перше, це страх перед невідомим, якого жодна людина не зможе відвернути чи оминути. По-друге, це власне сумління. Люди розуміють, що якщо вони відкидали Бога упродовж усього свого життя, то після смерті змушені будуть відповісти за це перед Богом. Душа людська про це знає, бо вона створена Богом, отже, й тремтить, знаючи свої гріхи. А от Святі люди не боялися смерті, а чекали на неї, бачачи в ній звільнення від важкого тягаря гріховного світу. Ми  так само також повинні готувати себе до смерті, праведним та чистим життям, згідно Заповідей Божих. Не смерті потрібно боятися, а того, що не будемо мати з чим піти на суд Божий.  - Що потрібно робити, як поводити себе тим, хто залишився вдома і чекає своїх рідних із зони воєнних дій ? - Маємо робити все можливе, щоб помогти друзям та родичам усім, чим можливо. У першу чергу , молитвами, а потім і матеріально, необхідними речами. Замість того, щоб тремтіти та переживати за своїх родичів, багато краще буде зайнятися волонтерською роботою чи іншою працею на користь наших військових. Коли будемо вирішувати важливі справи, часу лякатися  та переживати в нас буде не так багато.  І, звичайно, потрібно постійно молитися, щоб Господь скоро дарував нам перемогу над ворогами. Вірю, що за молитвами Церкви Господь  Спаситель пошле нам звільнення від нашесті іноплемінників і щасливе, мирне життя. -  Щиро дякуємо, Владико,  за цікаву розумову! Благословіть наших читачів! - Дякую і вам за спілкування. Нехай Господь щедро поблагословить усіх нас на добрі справи служіння Святій Церкві та своєму ближньому! Розмовляла Ірина Скоробагата. Read more http://feedproxy.google.com/~r/pomisna/~3/PQDMCXNHxxc/vijna.html

Папа дозволив провести у Сикстинській капелі корпоратив

  Папа Римський Франциск дозволив компанії Porsche провести корпоративний захід у стінах Сикстинської капели. Таким чином, пам’ятник архітектури епохи Відродження вперше в історії зданий в оренду на комерційній основі, повідомляє УНІАН із посиланням на The Telegraph. Porsche організовує в капелі концерт для мандрівників, які скористалися туристичними послугами компанії. Кошти, виручені від заходу, скерують на благодійність.  Сьогодні, 18 жовтня перед гостями виступить хор Національної академії Санта-Чечилія, після чого туристам буде запропонований святковий обід. «Це винятковий захід, така можливість буває лише раз у житті. Він стане найяскравішою подією усієї їхньої подорожі», – заявив представник компанії Porsche Travel Club.  Дані про те, скільки Ватикану вдасться виручити за корпоратив, не уточнюються. Але, виходячи з інформації, опублікованої на сайті Porsche, вартість ексклюзивного п’ятиденного туру до Італії із відвідуванням капели становить майже п’ять тисяч доларів. Поїздку оплатили близько 40 осіб. Папа дозволив провести у Сикстинській капелі корпоратив Директор музейного комплексу Ватикану Паоло Ніколіні пояснив, що ініціатива покликана підтримати благодійні проекти Папи за допомогою великих комерційних підприємств і корпорацій. The Telegraph зазначає, що Сикстинська капела і раніше ставала майданчиком для різних концертів, але бути присутніми на них могли лише служителі церкви. Read more http://feedproxy.google.com/~r/pomisna/~3/1biFPuNheIE/porsche.html

У неділю у Львові відбудеться лемківський фестиваль

У неділю, 19 жовтня, парафія церкви Покрови Пресвятої Богородиці УАПЦ у Львові організовує перший фестиваль «Кермеш на Покрову». Як зазначають організатори, слово «кермеш» по-лемківськи означає празник. Парафіяни церкви вирішили організувати свято, оскільки храм споруджений у східно-лемківському стилі архітектури. На фестивалі звучатиме як духовна так і народна музика. Участь у заході візьмуть співачка Софія Федина, ансамбль Об’єднання українців у Польщі «Відимо» із м. Сянока, а також парафіяльні хори Львова та Золочева. Також відвідувачі заходу матимуть змогу почути поезію лемківських авторів. За словами організаторів, фестиваль має на меті ознайомити із лемківською культурною спадщиною. Read more http://feedproxy.google.com/~r/pomisna/~3/rLV8DqfR8tQ/lemky.html

Покрова: нелогічне свято для українців

  Відверто кажучи, свято Покрова Божої Матері можна назвати доволі абсурдним святом. Його історія та ґенеза виходить далеко за межі людської логіки. Там, де сталося диво явлення Богородиці про нього давно забули. Влахерни – це колись передмістя Константинополя. В сьомому столітті, коли розширювали межі столиці, цей район було включено до території міста. Там розміщувався імператорський замок і відома церква Богородиці. Нині це турецькі мусульманські райони, де християнську віру сприймають якщо й не з явною злобою, то із постійною насмішкою та знущанням. Християнство там ледве жевріє. І хоча, здавалося б, саме до Царгороду повинні бути спрямовані духовні погляди людства, ті історичні та святі місця давно занедбані та забуті. Натомість у нас, в Україні, це свято за своїм значенням, та пошаною в народі, перевершує чимало двунадесятих свят. Принаймні, в нас воно завжди сприймається, як одне з двунадесятих Богродичних свят, хоча таким не є. (Відповідно до церковного уставу належить до «великих недвунадесятих» свят.) У цьому полягає другий «абсурд» свята Покрови Богородиці. Але найбільше здивування викликає факт, як наша Церква переглянула історичне тло цієї події. За свідченням сучасних істориків, на Царгород у році, коли сталося це чудо, нападали не сарацини, які на той час були слабкі та мали добрі стосунки з владою Константинополя, а Олег – один із найбільш відомих Київських князів зі своїм військом. На користь цієї гіпотези існує чимало авторитетних історичних свідчень. Таким чином приходимо до висновку, що святкуючи Покрову в її буквальному тлумаченні, українці мали б святкувати перемогу царгородців над власними предками! Покрова: нелогічне свято для українців В чому ж тут велич свята, та яке воно для нас має значення сьогодні? Справа в тому, що з позиції віруючої людини, духовна спорідненість стоїть значно вище фізичної. Тому, наші православні брати та сестри, наприклад греки, з позиції Церкви цілком справедливо вважаються нам набагато ближчими, ніж руські язичники – родичі по плоті. Тому, в цій суперечці, ми безумовно стоїмо на боці Блаженного Андрія. Він теж, правду кажучи, по роду був скіфом, тобто його батьківщиною були сучасні українські землі. Значення цього свята в наш час набуло особливої ваги, оскільки українці тепер в силу обставин знову змушені були взятися за зброю. І подивіться, що виходить. Наші родичі по плоті – росіяни, які за всіма ознаками мали б нас захистити від усього світу, мали б стати для нас, як і обіцяли, гарантом нашої територіальної цілісності та незалежності, повели себе гірше звірів. Натомість, увесь світ згуртувався навколо України, і в міру сил чимало країн допомагають нам чим тільки можуть. Пригадуєте, навіть мусульмани запропонували свою мечеть для богослужінь Київського Патріархату в окупованому Криму? Звісно, таке богослужіння було б екстраординарною подією, яка йшла б всупереч канонам Церкви Христової. Тим не менше, це дуже показовий випадок, у якому проявляється справжня сутність людей. Мусульмани виявилися більш порядними та набагато людянішими, аніж ті росіяни, які брехливо називають себе православними. Ці люди є ким завгодно, тільки не православними християнами. Свято Покрова Пресвятої Борогодиці – це свято Божої допомоги православному війську. Не має значення, скільки ще росіян окупантів і чеченських головорізів стоїть біля українських кордонів. Коли Пречиста Діва покриває своїм омофором нашу землю, ми обов’язково переможемо. Це свято нагадує нам про перемогу. Але нагадує також про важливу умову, що потрібна нам для досягнення цієї перемоги. Ця умова – жива, розумна, дієва віра в Господа Ісуса Христа та Його Пречисту Матір – Богородицю Діву Марію. Тому я, вітаючи всіх наших читачів, хотів побажати нам у день свята Покрова Богородиці лише «єдиного на потребу». Бог обов’язково вийде нам на зустріч, але для цього нам потрібно хоча б повернутись у Його бік. Усіх зі святом! Пресвята Богородице спаси нас! Протоієрей Євген Заплетнюк Read more http://feedproxy.google.com/~r/pomisna/~3/JZEoalitPyY/pokrova.html

Львівськй єпископ УПЦ МП Філарет: «Ми мусимо показати один одному приклад християнського життя»

Довгоочікуване інтерв’ю з владикою Філаретом (Кучеровим) відбулося під час Сьомого Екуменічного Соціального Тижня. Говорили про українське православ’я, екуменізм, переходи із однієї юрисдикції в іншу, про «русский мир», навіть про Путіна. Відчувалася відкритість співрозмовника і готовність відповідати на «незручні» питання. Владика показав, що готовий до комунікації і діалогу. - Ваше Преосвященство, найперше питання гостре й болюче та, мабуть, найактуальніше. Зараз відбувається те, що УПЦ КП називає переходами, а УПЦ – захопленням храмів. В інтерв’ю для нашого сайту Патріарх Філарет назвав ці переходи «позитивним прогресом». Яка Ваша думка з цього приводу? - Є перехід, а є захоплення. Поясню чому. Коли повністю вся громада прагне бути в Київському Патріархаті, чи в автокефальній Церкві, чи в греко-католицькій і це є воля парафіян, то громада приймає рішення та каже священику: «Ми хочемо перейти в іншу юрисдикцію і просимо Вас зробити те саме», а священик говорить: «Я не можу перейти, я вас залишаю», такі моменти є і це – переходи. А є захоплення. Вони можливі у двох варіантах. Перший варіант – провокація, коли в храм заїжджає група людей, які не є парафіянами і вони починають «накручувати» парафіян, готувати їх. Звичайно, в сьогоднішні часи дуже важко, психіка підірвана у всіх. У нас є посттравматичний синдром. І люди починають думати, а може насправді так, а може не так..? Давайте будемо переходити з Московського Патріархату. Скільки буде Московська Церква керувати нашою Церквою..? Але якщо юридично порівняти УГКЦ і УПЦ, то ми дві однакові Церкви, які начебто керуються з інших структур. Насправді ж, ні УПЦ ні УГКЦ не є керована ззовні. Ми живемо своїм повноцінним життям. Життям нашої української держави, життям своїх традицій, канонів, статутів, своїми українськими законами. Але інколи таки відбуваються провокації (щодо того, що Церква керована ззовні – В.М.) Закон України чітко каже, що будь-які зміни до статуту чи зміни щодо юрисдикції приймає релігійна громада. А в нас буває таке, що рішення про перехід приймають не парафіяни православної Церкви. І це другий варіант захоплення храму, Тобто релігійна громада приймає рішення – «проти» переходу, а громада села приймає рішення «за». Є такі випадки, коли селищна рада своїм рішенням ухвалює перехід громади з одної юрисдикції в іншу, потім закривають церкву, зав’язують ланцюгами двері і громаду не пускають. Сьогодні на Рівненщині є такі випадки, коли громада нібито перейшла в Київський Патріархат. Забрали Церкву, громада в кількості 10-15 людей залишилася, а всі інші пішли молитися в хату до священика. То що відбулося, перехід чи захоплення? Треба окремо аналізувати кожен випадок. - Екс-речник УПЦ о. Георгій Коваленко всі ці випадки кваліфікував як захоплення. Чи знаєте Ви про випадки добровільних переходів, де захоплення не було? - На той момент, я думаю, що всього перейшло лише 3 храми. Важко було на той час сказати чи це було захоплення, чи перехід. Один із храмів перейшов на Рівненщині. Я вчора спілкувався з митрополитом Варфоломієм і він підтвердив, що в тому селі люди повернулися до священика УПЦ. Звичайно, інколи священик дає привід для того, аби люди приймали таке рішення, бо є незадоволення громади. Священик мусить жити життям громади і все своє життя віддати людям. Тоді ніяких переходів не буде, бо люди будуть віддані своєму священику. Там, де священик виховує людей за християнськими, біблійними цінностями – нема політичних питань. А там, де священик сам грається у політику, відбуваються подібні речі. - Чи можливі подібні ситуації у Львівській єпархії з огляду на те, що Львівщина традиційно відзначається своїм патріотизмом, а певні храми УПЦ, зокрема у Львові, відвідує багато етнічних росіян? - Подібні ситуації можуть повторюватися, бо те, що відбувається сьогодні – частково є поверненням у 90-ті роки. Ми спостерігаємо повторення історії. Патріарх Філарет заявляв про масовий перехід громад. За останні півроку, відколи почали лунати ці заяви, перейшло всього 10 громад. Із 13 тисяч 10 громад – це не масовий перехід. Це декілька парафій на Тернопільщині, декілька на Рівненщині і на Волині. Що ми можемо сказати про Львівську єпархію? У всіх Західних єпархіях (Львів, Франківськ і Тернопіль) люди начебто однакові ментально, але разом з тим – всі відрізняються. Кожен по-різному сприймає як свою релігійність, так і суспільні процеси, які зараз тривають, і відповідно реагує на ці процеси. Сьогодні ми намагаємося стримати міжконфесійний конфлікт. Якщо звернемося до історії, звідки почався міжрелігійний конфлікт у Львові? У 89-му році… - … Ми можемо також і 46-й рік згадати… Так, події 46-го року (8-10 березня 1946 року у Львові відбувся псевдособор УГКЦ, на якому за вказівкою Радянської влади УГКЦ була насильно «ліквідована» і «возз’єднана» з РПЦ – В.М.) – велика трагедія і для православ’я і для католицизму. Кілька років тому, коли я прийшов до Львова вікарним єпископом, тут хотіли святкувати «ювілей» цього собору. Мій попередник, владика Августин, доручив мені разом із деякими богословами та істориками підготувати з цієї нагоди конференцію. Я відмовився брати в цьому участь, написав владиці рапорт у якому виклав своє бачення. І сказав, що ця конференція тільки поглибить конфлікт між нашими Церквами. Вона не принесе ніякої користі, бо справді собор 46-го року є трагедією для наших Церков. Це показник того, як влада згубно впливала на церковні процеси. Сьогодні ми можемо запобігти таким речам. В нас був 46-й рік, в нас був 89-й рік. Нам що, знову повертатися до цієї трагедії? Ми не можемо сьогодні захоплювати храми одні одних. На Львівщині ми, єпископи різних конфесій, слава Богу, ведемо нормальну і активну комунікацію, чуємо одні одних. Це бачать священики і це бачать вірні. Проте, потрібно розуміти, що на ці важкі процеси впливають зазвичай невіруючі люди, ті, які взагалі до Церкви не ходять. Є політики, а є просто провокатори, які впливають на ці процеси. Сьогодні всюди звучать гасла, що греко-католики утискають православних. Не потрібно діяти так, аби твердження цих людей справджувалися. Коли був Синод (Патріарший Синод єпископів УГКЦ, який тривав 7-14 вересня у Львові-Брюховичах – В.М.), я зустрічався із Блаженнішим Святославом. Ми довго спілкувалися про події, які відбуваються в нашій єпархії, в Церкві, в суспільстві, в державі. Ми не можемо дати привід для розмов тим, хто шукає протистояння між нашими Церквами. Так само і з іншими православними конфесіями. Ну що дасть Київському Патріархату, коли вони переведуть у свою юрисдикцію нехай навіть 100 парафій, а порозуміння і діалог буде зруйновано? Створено комісії із діалогу, а як ці комісії можуть працювати, якщо в парафіях коїться страшне…? От коли єпископ чи священик-декан скаже громаді: «Я не візьму вас у свою юрисдикцію, бо ми мусимо об’єднатися за іншим принципом», то тоді і буде діалог. - Ви згадали свого попередника. Президент ІЕС УКУ о. д-р Іван Дацько в рамках ЕСТ відзначив, що коли Ви очолили Львівську єпархію, то став можливим діалог, з’явилася відкритість. Наскільки важко було Вам «перелаштовувати» єпархію із стану «закритості» до стану діалогу? - Чомусь дуже багато людей бояться діалогу, оскільки одразу ж бачать у ньому не просто розмову, але об’єднання. Ніби хтось хоче когось із кимось поєднати. Спочатку, коли я почав спілкуватися із представниками інших конфесій, мене звинувачували в тому, що я хочу «окатоличити» православну Церкву, об’єднатися із греко-католиками. Потім казали, що я хочу об’єднатися із Київським Патріархатом. Я відповів, що так, дійсно я хочу поєднання із КП і УАПЦ, бо це прагнення кожної віруючої православної людини, аби Православна Церква була єдина. Мусить бути діалог. Ми ніколи не об’єднаємося, якщо не будемо спілкуватися. Ми живемо у середовищі, де є дуже багато греко-католиків тож мусимо з ними спілкуватися і показати один одному приклад християнського життя. Дуже болісно спостерігати, коли є почергове служіння громад, і є образи одних на інших та звинувачення у всіх смертних гріхах. В такому випадку я їду на парафію, спілкуюся з громадою, спілкуюся із місцевим єпископом. Намагаюся відділити політику від Церкви. Поспілкуватися із людьми по-людськи, по-братськи. Також намагаюся переконати всіх мешканців нашого краю, що ми мусимо жити в мирі, в спокої, в злагоді. Я нікого ні до кого не приєдную і не від’єдную, не хочу нічого захоплювати, нікого нікуди переводити, але я прагну, щоб ми усі були разом. Такі думки намагаюся донести й до священиків та мирян нашої Церкви. Не одразу всі це сприймають, але з часом думка змінюється. Ми мусимо спілкуватися, чесно подивитися в очі один одного. Якщо не будемо спілкуватися – протистояння буде тільки поглиблюватися. - Ви були присутні на Літургії в Соборі Юра перед початком Синоду УГКЦ, потім мали зустріч із Блаженнішим Святославом. Мабуть вперше від 1989 року ієрарх УПЦ був у Святоюрському храмі. Які у Вас враження від цього візиту? - Якихось особливо ейфоричних почуттів нема. Однак, мені дуже сподобалося ставлення людей до мене. Підходили люди, дякували, що я прийшов. Я бачу, що вони хочуть, щоб ми спілкувалися. Водночас ми повинні розуміти, що це спілкування не має бути безплідним. Ми спілкуємося про щось, дискутуємо про проблему, і якщо її вирішення від нас залежить, маємо її вирішити, показати діалог порозуміння і любові. Ми дуже гарно поспілкувалися із Блаженнішим Святославом. Це перша наша розмова після мого призначення керуючим єпархією. Раніше я з ним зустрічався як вікарний єпископ. Тоді я міг говорити лише про те, що мені було дозволено. Зараз я перша особа, тож знаю, що відбувається в єпархії, маю своє бачення і несу відповідальність за це спілкування. Ми відверто, щиро, обговорили всі питання щодо наших Церков, нашої єпархії і єпархій УГКЦ на Львівщині. І я бачив, що Блаженніший мене почув. - Звернемося тепер до діяльності всієї УПЦ. Багато людей в останніх діях Предстоятеля (особи возведених в сан митрополита та хіротонізованих на єпископів, призначення Голови Церковного Суду) бачать торжество «русского мира». Як це сприймати? - Треба чітко розділяти Церкву як інституцію і думки людей, які є ієрархами цієї Церкви. Люди різні. Одні сприймають «русский мир», інші – українські цінності. Я спостерігав за людьми, які є прихильниками «русского мира», то навіть вони між собою розділяються. Для одних ця ідея є глибоко і суто церковною, а для інших – це політика. Ми повинні навчити людей, що навіть якщо вони сприймають таку теорію як «русский мир», то мають розуміти її не як політичний концепт, а як духовне православне життя. Якщо говорити про різність у наших єпархіях, то вона справді є, бо у різних регіонах є різне сприйняття. Загалом Церква, як інституція, не йде шляхом розвитку «русского мира». Церква живе у своїй державі за своїми законами і нормально співіснує з іншими конфесіями. Звичайно, що в різних єпархіях, і навіть у Західноукраїнських, є люди, яким є дорогий «русский мир». Але я бачу, що ці люди є відкритими українцями, патріотами своєї держави. Для мене особисто «русский мир» – це православний простір. Це духовна складова. Я ні в якому разі не хочу переводити це в політичну сферу. «Русский мир» – це вчення Святих Отців, це розуміння православної духовності, яка не виходить за принципи християнського життя людини.  Тому не варто однозначно говорити, що  митрополит Кам’янець-Подільський і Городоцький  Феодор  є прихильником «русского мира» і антагоністом українізації, українського світу. Це віруюча, духовна людина, видатний богослов, прекрасний професор семінарії. Те, що він став головою суду – правильно, бо він дуже порядна людина, яка чітко буде виконувати Церковні канони. Так само багато негативного говорили про Блаженнішого Онуфрія. Але він патріот. Варто подивитися на його єпархію (До обрання Предстоятелем митрополит Онуфрій був керуючим Чернівецькою єпархією – В.М.). Як він її розбудував. І ця єпархія є українською. - Ви один із небагатьох православних ієрархів, хто на початку цих сумних подій в україно-російських відносинах насмілився підняти голос і написати листа Путіну. Вас не почули. Чи плануєте Ви у майбутньому писати подібні звернення, або ініціювати такі листи на всецерковному рівні? - Чому я написав листа президенту Росії? Тому що вже наболіло. Як патріот, як українець у ньому я чітко висловив свою позицію, і вказав, що це позиція Львівської єпархії: єпископа, священиків, пастви. Якщо Ви спостерігали за коментарями до цього листа, то мене за нього облили брудом зі всіх сторін. Але якщо сьогодні ми проаналізуємо те, що говорили усі ці коментатори, то їм можна зараз поставити питання чи не сталося протилежне до того, що вони казали? Я якось внутрішньо передбачав ці події. І я таки був почутий. Президент Росії не відреагував офіційно, не надіслав мені листа у відповідь, але мене почули. Відразу всюди пішла інформація: у посольство, у консульство і ФСБ, вони відреагували на цього листа. Він дуже обурив Путіна. Як це – православний єпископ пише такого листа проти імперських планів? Такого листа мав би писати греко-католицький єпископ, а тут – православний. Звичайно я готовий висловлювати свою позицію. І завжди чітко її висловлюю також серед єпископату нашої Церкви. - Ви ось уже кілька років проживаєте та душпастирюєте  у Львові. Чи стали Ви львів’янином? Яке Ваше ставлення до релігійного середовища міста, і зокрема до того, що ми можемо назвати «духовною величчю Львова»? - Я дуже люблю Львів і любив завжди. Раніше, коли ще не був у Львові, дуже часто приїжджав сюди з друзями на відпочинок. Тож знав усі львівські бібліотеки, музеї, театри. Дуже часто бував у Оперному. Я ніколи не думав, що стану єпископом Львівським. Коли мене призначили у Львів я дуже тішився, що іду в таке гарне культурне середовище, що мені буде приємно тут працювати, служити, жити, спілкуватися з людьми. В мене дуже багато друзів у Львові, з котрими дружу ось уже 15-20 років. Також є багато друзів, з якими познайомився уже під час архиєрейського служіння тут. Є багато людей, які розділяють проблеми і радощі, допомагають. Тож я задоволений, що перебуваю у Львові. Не знаю скільки судить мені Господь бути тут, але я вповні віддаюся служінню. Їжджу по парафіях, спілкуюся зі священиками, мирянами, веду прийом вірних у єпархії, зокрема і з інших конфесій. Вважаю, що я став львів’янином. І навіть якщо Господь покерує так, що переведуть у іншу єпархію, то Львів назавжди залишиться у моєму серці. Володимир Мамчин, "Духовна велич Львова" Read more http://feedproxy.google.com/~r/pomisna/~3/EYdkxFSv2u0/filkucherov.html

В Херсоне враг себе зубы поломал, потому что тут Церковь крепкая,- Патриарх Филарет

Как ранее сообщал "ХЕРСОН Онлайн", 11-12 октября в Херсоне с визитом пребывает Святейший Патриарх Киевский и всея Руси-Украины Филарет. Святейший Патриарх встретился с жителями города и области в областном академическом муздрамтеатре им.Николая Кулиша. Комментируя разногласия между Киевским и Московским патриархатом, Филарет заявил, что позиция Московской Церкви стала одним из факторов для возникновения конфликтов сначала в Крыму, а потом и на Донбассе. При этом, по словам священнослужителя, на территории Херсонской области правильная позиция Украинской православной церкви не позволила врагу развить войну. - Вы посмотрите, где враг действует, - там где правдивой украинской Церкви или нет, или она очень слаба. Это и Крым, и Донбасс. А там, где украинская Церковь крепкая, там враг зубы себе поломал, в том числе и в Херсоне, - заявил Филарет. - А на Донбассе церковь сепаратистов поддерживает, поэтому у них там такая беда. Они говорят, что не воюют с нами, а оружие чье стреляет? Называют это нашей гражданской войной. Отчего же тогда хоронят своих боевиков под номерами без фамилий? Их участие уже весь мир засвидетельствовал. Когда в Крыму войска нападали на наши военные части, а те в ответ не стреляли, Российская Федерация спросила: "Почему вы не отвечаете?" Потому что им нужен был повод использовать свое оружие. Сбили самолет, потому как думали, что российский. Опять чтобы получить повод для войны. В Крыму неправда, на Донбассе неправда, а Церковь должна сказать правду. А их Церковь не то что не говорит, а еще и утверждает, что это наша внутренняя, гражданская война. Церковь, которая не говорит правду, не Святая Церковь, уверен Патриарх.

  Church Calendar

  • Saints of the Day
  • Readings
Saturday , November 22, 2014
(Julian calendar:
Saturday , November 9, 2014)

Ven. Matrona
Martyrs Onesiphorus and Porphyrius of Ephesus (284).
Ven. Matrona, abbess, of Constantinople (492).
Ven. Theoctiste of the isle of Lesbos (881).
Martyr Alexander of Thessalonica (305).
Martyr Anthony of Apamea (5th c.).
Ven. John the Short of Egypt (422).
Venn. Eustolia (610) and Sosipatra (635) of Constantinople.
Ven. Onesiphorus the Confessor of the Kyiv Caves (1148).

Apostle: 2Cor. 11:1-6
Gospel: Luk. 9:1-6

Saturday , November 22, 2014
(Julian calendar:
Saturday , November 9, 2014)

Luk. 9:1-6
1 And he called the twelve together, and gave them power and authority over all demons, and to cure diseases.
2 And he sent them forth to preach the kingdom of God, and to heal the sick.
3 And he said unto them, Take nothing for your journey, neither staff, nor wallet, nor bread, nor money; neither have two coats.
4 And into whatsoever house ye enter, there abide, and thence depart.
5 And as many as receive you not, when ye depart from that city, shake off the dust from your feet for a testimony against them.
6 And they departed, and went throughout the villages, preaching the gospel, and healing everywhere.

www.bodnarchuk.org