logo

Dear Friends, Welcome!

We are extremely pleased that you are visiting our website and are interested in the life of our parish family.

St. Mary the Protectress (Pokrova) Ukrainian Orthodox Cathedral belongs to the Ukrainian Orthodox Church of the USA and is under the omophorion of the Ecumenical Patriarchate.  For over sixty years, our parish has been a gathering place for the Ukrainian Orthodox faithful in the Detroit Metropolitan area.  We deeply appreciate the hard work of the founders of this parish – their legacy is a beautiful place of worship that enjoys a warm family atmosphere. 

Our parish has opened its doors and hearts to many generations of Ukrainians –many who have left their homeland to find a better life in the U.S.A. and those born here.   This has also become the spiritual home of many people from various post-Soviet countries.  We are very pleased to see the diversity of people worshipping together.   St. Paul people said, "There is neither Jew nor Greek, there is neither slave nor free, there is neither male nor female; for you are all one in Christ Jesus." (Galatians 3, 28).

We come together for worship services regularly on Saturdays and Sundays and during major holy days.  The main language of worship is Ukrainian, but services are also conducted in English and Church Slavonic.

Our current Church was built in 1970 and was the result of many generous donations of time and money of the entire Ukrainian Orthodox community.  From the very beginning our Church organizations and youth groups worked in close harmony with one another - the Sisterhood of St. Olha, the Cathedral choir, Lesia Ukrainka School of Religious and Ukrainian Education, the Ukrainian Orthodox League and the Organization of Democratic Ukrainian Youth (ODUM).

Our parish hall is the site of many celebrations and is the gathering place for Sunday fellowship lunches, choir practices, and summer Bible school activities. After Sunday worship, you can always enjoy delicious Ukrainian dishes lovingly prepared by the sisterhood of our church or the Junior UOL (Ukrainian Orthodox League).  Please come and join us for a hot bowl of borscht, varennyky, piroshky and coffee every Sunday. 

WE GLADLY WELCOME YOU
TO OUR CHURCH!

weekly updates Christ is Born! Христос Народився!

Reminder: Funeral Visitation/viewing of Stephen Hazen
January 16 (Friday) from 3:00 p.m. – 8:00 p.m.
Panachyda at 7:00 p.m.
Location: St. Mary the Protectress UOC
HAZEN, STEPHEN ANTHONY Age 89.
Born in Verbowitz, Ukraine, Steve lived in Windsor, Ontario before moving to the United States. He received a Bachelor of Science Degree in Mechanical Engineering from the Detroit Institute of Technology, a Master of Science in Mechanical Engineering from Wayne State University and a Masters of Business Administration from the University of Windsor. He worked for the Ford Motor Co. in both Canada and the United States ending his career in Manufacturing Engineering Planning at World Headquarters and then in Automation Systems. He taught Business Management at Henry Ford Community College and the University of Windsor. He was a member of the Association of Professional Engineers-Ontario and the Society of Manufacturing Engineers. He was also a member and past President of the Ukrainian Graduates of Windsor and Detroit. Steve loved U of M football, hockey, golfing and boating. He is survived by his wife of 64 years, Sophia Sonia; daughter Deanna Elaine; nephews Eugene (San Diego, California) and James (Winnipeg, Manitoba). He is predeceased by his parents Anthony and Ksenia Haszczyn; his brother Eugene; and son Stephen Ronald Hazen DDS.
Visitation will take place on Friday 3-8 p.m. with a 7 p.m. prayer service (Panakhyda) at St. Mary the Protectress Ukrainian Orthodox Cathedral, 21931 Evergreen Rd. (between 8 and 9 Mile) in Southfield. Funeral will take place on Saturday with a visitation from 10 a.m. until 11 a.m. service at St. Vladimir Ukrainian Orthodox Cathedral, 2000 Tecumseh Rd. East, Windsor, Ontario, Canada. For further info contact the Buhay Funeral Chapel at 313-891-6577.

Thank you to all who provided help and worked to prepare for the recent Rizdvo festivities and the hierarchical visit during January 5 – 8th, 2014. His Grace Bishop Daniel expressed his deep gratitude to Fr. Pawlo, the parish council, St. Olha Sisterhood and the Jr. UOL as well as all our parishioners and those who attend our parish for the warm welcome he received during his recent visit to our parish.

Saturday, January 17
5 p.m. Vesper Service

Sunday,...

Допомога Україні

  • Coming Events
  • Services
SUNDAYS

Confession: 9:40 AM
Divine Liturgy: 10:00 AM

SATURDAYS

Vespers: 5:00 PM
Confession: 5:40 PM

CHURCH HOLIDAYS

Divine Liturgy: 10:00 AM

For detailed Schedule:
Check our Calendar

Search Our Site

Live News from Kyiv

The Latest News

Як Москва фальшувала Шевченка

1958 року в Москві видали "Кобзар" з майже всіма поетичними творами Тараса Шевченка. Порівнюючи московський переклад з українським оригіналом, переконуємося у фальшуванні творів Шевченка. Наведемо кілька прикладів російського перекладу слів "москаль" і "московський", що їх часто вживає у своїх творах поет. Кожен з нас пригадує початок поеми "Катерина": "Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями". Офіційні більшовицькі коментарі стверджують, що "москаль" - це "солдат". Але це слово, як ми знаємо, Шевченко вживає в інших місцях для позначення національності. І тут московські перекладачі, супроти всяких засад перекладу, обходять це слово, аби тільки не образити почуття своїх читачів. У такий спосіб сфальшовано не лише поетичні образи, а й думки Шевченка.Отже, приклади з "Розритої могили".В оригіналі: Ой, Богдане! Нерозумний сину! Подивись тепер на матір, На свою Вкраїну! Якби була знала, У колисці б задушила, Під серцем приспала...У перекладі: О, Богдан мой, сын мой милый! Горе мне с тобою, Что ты сделал, неразумный, С матерью родною? О, Богдан, когда б я знала, Что мне жизнь судила, Я бы тебя в колыбели насмерть задушила.В оригіналі: А тим часом перевертні Нехай підростають Та поможуть москалі Господарювати...У перекладі: Но растет уж перевертень... Вырастет, поможет Он хозяйничать в отчизне чужаку...У поемі "Сон", де є такі Шевченкові слова: То город безкраїй, Чи то турецький, Чи то німецький, А може, то й московський...У російському перекладі: В тот город - не знаю - То ли турецкий? То ли немецкий? А может быть, что и русский!В оригіналі: Ото дурний! А ще й битий На квиток повірив Москалеві. От і читай, І йми ти їм віри!Російський переклад: Вот дурак! Расписке поверил Чиновничьей! Вот и читай их, Не теряя веры!В оригіналі: Може, Москва випила (Україну) І Дніпро спустила В синє море, розкопала Високі могили - Нашу славу?Перекладачі сфальшували так: МОжет, выжжена Украина? Может Днепр спустили В сине море? Раскопали Курганы - могилы, нашу славу?В оригіналі: А межи ними і землячки Де-де проглядають. По-московськи так і ріжуть, Сміються та лають Батьків своїх, що змалечку Цвенькать не навчили По-німецьки, - а то тепер І кисни в чорнилах! П'явки! П'явки! Може, батько Останню корову Жидам продав, доки вивчив Московської мови. Україно! Україно! Оце твої діти, Твої квіти молодії, Чорнилом политі, Московською блекотою В німецьких теплицях Заглушені! Плач Україно! Бездітна вдовице!Перекладено: А меж ими и землячки Кое-где мелькают, По-господски так и чешут Да отцов ругают, Что те, мол не обучили Деток своих малых По-немецки, - а теперь вот И кисни в чернилах! Пиявки, пиявки! Отец, может, Последней лишился Коровеньки, чтоб ты русской Грамоте учился. Украина! Это твои сыновья родные, Чернилами политы, Под царевой беленой А немецких темницах Заглохшие! Плачь, Украина! Сирая вдовица!Поему "Великий льох" теж сфальшовано, прозаяк вона є гострим обвинуваченням Москві за лихоліття в Україні: Як все москаль позабирає, Як розкопа великий льох.Перекладачі огидно змінили на: Когда начальство раскопает И славный обкрадет подвал...У Шевченка: Як Батурин славний Москва вночі запалила...Перекладачі сфальшували так: Как батурин славный Рать царева подпалила... ......... Ну, а в твоїй Московщині Є чим похвалиться? Чи чортма й тепер нічого?Перекладено: А в той земле царевой есть ли чем питаться? Или черт знает, Как убого?Читаємо у Шевченка: Січ... жидвою поросла. Та й москаль незгірша штука: Добре вміє гріти руки!Перекладачі змінили на: Сечь Немчугою обросла. Русские царевы слуги Тоже греть умеют руки!У Шевченка: По-московськи лає... У московській бані... Так малий льох у Суботові Москва розкопала...Перекладено: Крепкой бранью осыпает... Царева баня... Малый подвал раскопали...В поезії "Стоїть в селі Суботові" є такі Шевченкові слова: Москалики, що заздрили, То все очухрали...-Сфальшували на: Царских слуг объяла зависть, Все поразоряли.А в поезії "Чигирине, Чигирине" є слова: За що ж боролись ми з ляхами? За що ж ми різались з ордами? За що скородили списами Московські ребра?Московські перекладачі сфальшували так: За что же панов рубили? Орду бесчисленную били? И острой пикой боронили Татарам ребра? Не пожаліли перекладачі й поезії "Сліпий", де є такі слова: Як січ руйнували, Як москалі серебро, злато і свічі забирали з покрови... Ляхи були - усе взяли. Кров повипивали! А москалі світ Божий В пута закували...Російською читаємо: Как Сечь разодрали, По церквам оклады-ризы, Свечи забирали. Шляхта была ы все взяла, кровь повыпивала. А царица даже воздух В цепи заковала. Звісно, поетів вислів "москаль" може означати не лише "солдат", як у "Катерині", а й національність. Може, саме тому в російському перекладі вжито слово "русский". Але чистим фальшуванням позначено ті місця перекладу, де слово "московський" замінено на "царский", "царица", "крепкий" та ін.. Безсоромне фальшування Шевченка і в тім, що перекладач не хоче показати ненависті Шевченка до москви і просто пропускає слова "Москва", "московський" або замінює іншими словами, як от: "Москва випалила Україну і Дніпро спустила в синє море". Коли ж українці "скородили списами московські ребра"у перекладача - татарські. Як же безбарвно і фальшиво перекладено Шевченкове "степи мої запродані жидові, німоті" - "овладели чужеземцы моими степьями". Як доказ, що Тарас Шевченко словом "москалі" окреслював увесь московський народ, наведемо цитату з передмови Шевченка до другогог видання "Кобзаря" 1847 р. (цитуємо не за якимось "сфальшованим" виданням "буржуазних націоналістів", а за повним зібранням творів Шевченка, виданим Академією Наук у Києві 1939 р., том 1, с.374-375): "Чую, а іноді читаю: ляхи друкують, чехи, серби, болгари, черногори, москалі - всі друкують, а в нас ані телень, неначе всім заціпило... А на москалів не вважайте, нехай вони собі пишуть по-своєму, а ми по-своєму". Коли Шевченко виокремлює москалів з інших народів, то це найкращий доказ, що він мав на увазі цілий народ, а не лише царя, царську вояччину, царський бюрократичний апарат, як це подавали московські перекладачі. Цікавий теж порядок, у якому Шевченко перераховуєназвані народи. Схоже, що у тій черзі москалі не випадково на останньому місці - це свідчення справжнього ставлення Шевченка до названого народу. Фальсифікуючи Шевченка, спотворюючи світлу пам'ять про нього, Москва ставила перед собою мету поховати вдруге Великого Кобзаря, цим разом уже в духовно-ідеальному розумінні, тобто відірвати Шевченка від українського народу. Тільки так вона могла остаточно змосковщити і поневолити Україну. За матеріалами видання "Персонал-плюс" Read more http://feedproxy.google.com/~r/pomisna/~3/_6Q0PLng9bM/shevchenko.html

Тернопільська громада УПЦ написала відкрите звернення митрополиту Онуфрію

Громада церкви Іверської Божої Матері в с. Круголець Тернопільскої єпархії УПЦ (Московського Патріархату) на чолі з настоятелем священиком Олегом Шліхтою звернулася з відкритим листом до Предстоятеля УПЦ митрополита Онуфрія, в якому ділиться своїми переживаннями з приводу драматичноЇ ситуації, що склалася між церковним народом, місцевим духовенством, з одного боку, і керівництвом РПЦ і УПЦ, з іншого, повідомляє кореспондент порталу "Релігія в Україні". Громада піддала критиці Патріарха Кирила за підтримку державної політики Росії щодо України, нагородження ним головних державних пропагандистів Російської Федерації і трактування "збройного конфлікту між нашими державами як священної війни". Також громада протестує проти прийняття патріаршої позиції керівництвом УПЦ (МП) на чолі з митрополитом Онуфрієм і доводить недоречність публічного поминання Патріарха Кирила під час богослужінь, оскільки таке поминання веде лише до "втрати приходу".   Подаємо текст звернення: Ми, клірики і прихожани УПЦ, звертаємося до Вас в нинішній тяжкий для нас всіх час не з гнівом і обуренням, а з глибоким болем і переживанням за святу Церкву Православну. Ми не націоналісти і не прагнемо до єдності з КП, ми поступово один за одним губимо приходи, нам тепер нема чого втрачати і саме тому відверто, не підбираючи слів вимушені Вам сказати прямо: Ваше мовчання і негласна підтримка політичного курсу Патріархії є основною причиною розколу, що відбувається в УПЦ. В нас забирають храми, а Ви непомітно втрачаєте паству і не відчуваєте цього. Патріарх це називає гонінням на Руську Церкву. Ні, це не правда, люди не вірять Патріарху, вони не знають що їм думати, вони втрачають своїх дітей, синів і батьків, і наші віряни, слухаючи Патріарха, (бо Вашого слова не чутно) знаходяться в відчаї.Вашим мовчанням і конкретними словами Патріархії користуються представники КП, та інші конфесії, щоб ранити наші душі. Ми Вам задаємо ті запитання, які люди задають нам, простим священикам. Ви не можете цього не чути і мовчите, не можете цього не бачити і закрили очі. Ми не закликаємо Вас до якихось надреальних дій, протистояти Патріарху, чи ще до чогось подібного, ми просимо Вас потурбуватися про свою паству, що живе на Україні, поки Господь судив бути цій землі українською, а Ви ведете себе як євангельський (в данному контексті російський) найманець. Ми, священики УПЦ, опинилися між молотом і наковальнею, між горем свого народу і ворожою щодо цього народу позицією Патріархії. Для того, щоб зберегти Церкву, ми вимушені говорити людям те, що прямо суперечить Вашим прихильним до Патріарха діям і словам. Сьогодні склалася ситуація недовіри духовенству ввіреної вашому керівництву Церкви, тому що церковні люди не вірять ні Митрополиту Київському, ні Патріарху Московському. Ми не обмануті ніякою антиросійською пропагандою, в нас є совість, якісь знання і глибока повага до Церкви. Церковний народ не вірить своїм пастирям — ось в чому біда, а цей вакуум заповнює різна брехня та ідеологеми російського політичного православ'я, засудженого в свій час Вашим попередником Митрополитом Володимиром. Прості російські пастирі і богослови, затиснені в патріархійних шорах системи керівництва РПЦ, розуміють це і, співчуваючи, підтримують нас. Невже ви цього не помічаєте, невже боротьба за свою посаду і страх втратити благовоління Патріарха перемагає страх Божий? Ми від Вас не ухиляємось, а Ви, Ваше Блаженстао, намагаєтесь від нас ухилитись. Прикро усвідомлювати, але настав час, коли не можна слухати Патріарха без болю в серці, без страху за майбутнє нашого народу і нашої Церкви. Його Святість надто далеко зайшов у своїй політичній діяльності, рівно настільки, наскільки «православна армія Новоросії» заглибилась на територію України. Сьогодні ми вимушені — підкреслимо це — вголос на єктенії поминати Патріарха, а вчора він нагороджував вищими церковними нагородами за внесок у духовну просвіту Кисельова, людину, яка сіє ненависть між нашими народами і сплітає чорну брехню на Україну, брехню нечувану за всю її історію. Головний імперський наклепник виконує державне замовлення і Бог йому суддя, а Патріарх по церковних каналах беззастережно сприяє поширенню цієї брехні, і Церква йому не авторитет. Ми поминаємо Патріарха на проскомідії, і це правильно з точки зору євхаристичної єдності нашої православної Церкви, однак Ви, Ваше блаженство, наполягаєте обов'язково поминати його ще й вголос — це ідеологічна вимога, шо сіє розбрат між людьми в нинішній ситуації. Ви вимагаєте від людей надприродної любові, не проявляючи її до них взаємно. В Болгарії, наприклад, приходське духовенство молиться вголос лише за правлячого єпархіального архієрея, не згадуючи імені свого Патріарха. Питання поминання Патріарха не принципове в літургічному житті Церкви, і Ви це прекрасно знаєте. Ми поминаємо вголос Вас, як Предстоятеля Української Помісної Церкви, а також місцевих єпархіальних архієреїв. Патріарх просто єпископ столиці сусідньої держави та Предстоятель своєї Помісної Церкви. Виголошувати йому многоліття на приходах, де оплакують сотні загиблих на війні з російськими найманцями людей, це просто безглуздо, як безглуздо також переслідувати адміністративними методами священиків, які цього не роблять, — ось це й є не канонічна дія єпископа. Невже митрополія буде поширювати космогонічні побрехеньки Патріархїї про боротьбу секулярного західного світу із воїнами святої Русі? Це спекуляція святинею, поляризація світу на святий — російський і грішний — весь інший світ, неприпустима в Церкві. Головний злочин Патріарха проти нашого народу — це те, що збройний конфлікт між нашими державами він трактує як священну війну. Для всіх мислячих і люблячих Церкву людей в повній мірі зрозуміло, що Патріарх всеціло підтримує державну політику Росії, саме тієї Росії, яка веде сьогодні війну з нашим народом, а Патріарх виступає її ідеологічним рушієм. Київська Митрополія УПЦ вимушена бути складовою частиною ідеологічної системи російської пропаганди. На духовенство чиниться тиск з боку архієреїв, добре проінстуктованих з імперського центру. Наша совість не дозволяє проголошувати з амвона московські циркуляри, в яких збройний конфлікт між Росією і Україною називається “внутрішнім протистоянням”. Патріарх на колінах лицемірно «молиться» за наш народ і в той же час російському народу відкрито заявляє, що «вороги руського міра» допитують славних воїнів так званої Новоросії і віддають їх на страту, якщо вони стійко тримаються так званих «слов’янських цінностей». Патріарх не за Церкву свою вболіває, а за «величезну імперію від океану до океану». Клірики і священики РПЦ відверто благословляють російських солдат і людей на «священну війну», з якимись «американцями», служать подячні молебні за перемогу російської зброї, але в кого конкретно ця зброя стріляє? Вона вбиває українців! Невже Патріарх нічого цього не бачить? Чому ж він жодного слова не сказав у захист своєї пастви на Україні тоді, коли російське духовенство на телеканалах ображає наш народ, звинувачує його в зраді, клеймить «бандерівцями» і на офіційному рівні називає його «таким, що не існує»? Чому Ви не скажете, що це неправда, і не попросите Патріарха зупинити цей гріх лукавства і обману? Чи, може, на даний момент заповіді Божі про те, що бажати чужого і говорити неправду є гріхом, неактуальні для Вас? Коли будь-який місцевий батюшка скаже для людей ту правду, яку бачить перед собою, то ризикує попасти в опалу від архієрея або благочинного, а коли говорить те, що предписано архієреєм, то втрачає прихід. Ми прагнемо втішного слова архіпастиря. Але що ж ми чуємо натомість? В своєму останньому виступі в Думі Росії Патріарх відверто показав, виказав себе – не згадуючи ні словом, ні духом Христа в своїй промові, він говорив як політик, якому не цікава доля Церкви, і його слово можна зрівняти з більшовистським конспектом по атеїзму. І в цьому “конспекті” Бога названо якимось «принципом вищої справедливості», а Церкву — «ціннісним орієнтиром», здобутком російської нації. Ця риторика, характерна для римського папізму і російського шовінізму, не сумісна ні з православним переданням, ні зі здоровим глуздом, вона несе розкол не тільки в Українській Церкві, але й нищить основи церковного життя РПЦ. Ви разом з Патріархом завіряєте, що війна на Сході — це внутрішній конфлікт, що ми нібито вбиваємо одне одного. У Вас вистачить мужності подивитися в очі тим, хто покалічений і знедолений приїжджає зі Сходу України, тим, хто бачив священиків нашої Церкви, які проклинали наших воїнів, як ворогів Церкви? А нам доводиться зустрічатися і з біженцями, і з солдатами та їх матерями, які благословляли своїх синів (на противагу Вашому мовчанню) не на священну війну, а на виконання свого християнського та громадянського обов’язку. Благословляємо й ми, тільки оглядаючись, щоб архієрей не побачив. Наша армія і наша державна влада вважається нашою Церквою «не православними», а російський президент, виходить, “православний”? Чи може, Ви спитаеєте в Патріарха яким чином відспівувати ворогів його улюбленого дітища «руського міра», Ваших земляків, Ваших ближніх, Ваших духовних чад? Патріарх зрадив свою Церкву, продав за тридцять срібників, на які російською державою будуються величезні храми і монастирі, де проповідується не Христос, а «великий релігійно-політичний синтез», на кшталт комуністичної пропаганди. Постійні патріарші виступи на Соборах Руського міра, в Парламенті Росії, де Глава Церкви мав би волати про захист свого церковного народу, навпаки підтверджують те, що відбувається сьогодні в Україні і підливають масла в вогонь. Ні, не “правий сектор” і не фанатики націоналісти є причиною розколу в УПЦ, а поступова втрата духовенством канонічної УПЦ підтримки у церковного народу. Там, де паства стоїть за батюшкою, а в батюшки вистачає мужності сміливо заявити про свою позицію, жаліти людей і проповідувати апостольське, а не патріарше православ’я, там і приходи міцно стоять і храми розкольники не забирають, і врата ада Церкву не подолають. Ми відчуваємо, що Ви і Ваше оточення байдужі до того, що для нас є дорогим і святим. Ви нещодавно поїхали на Афон помолитись і не по дорозі невідомо для чого заїхали в Москву. Повернувшись на Україну, проїхалися на швидкості в свою вотчину в Чернівці, і так і не зустрілися з людьми і простими священиками, не запитали як ми живемо, як нам вийти з ситуації, що склалась на нашій землі і в нашій Церкві. Найповніше визначення Церкви дане нам апостолом Павлом: Церква – це Тіло Христове, частиною якого являється церковний народ. Якщо болить один член, то цей біль торкнеться і всієї його повноти. Ви мовчите, і складається враження, що не відчуваєте цього болю. Ви швидше схожі на якогось функціонера МП, а не на такого пастиря, яким був Ваш попередник, блаженніший Володимир. Це ми констатуємо не зі зверхністю, а з болем. Сподіваємось на розуміння, очікуємо сердечного співчуття, просимо молитви.Священик Олег Шліхта.  Тернопільска єпархія, Шумське благочиння.  Настоятель храму Іверської Божої Матері с. Круголець з паствою.Read more http://feedproxy.google.com/~r/pomisna/~3/o6gzdei9eJc/kruglec.html

Суд поновив на посаді грифонівця , підозрюваного у викраденні помічника митрополита

Печерський суд Києва вирішив поновити на роботі заступника командира спецпідрозділу "Грифон" Олександра Олішевича, якому Генпрокуратура інкримінує викрадення особистого помічника колишнього предстоятеля УПЦ МП, митрополита Володимира. Про це йдеться у репортажі Сергія Андрушка для програми "Радіо Свобода" "Схеми".Рішення винесла суддя Печерського суду Катерина Середа 19 січня, йдеться в сюжеті. "ГПУ звернулася до суду з клопотанням про відсторонення від посади заступника командира "Грифону" в Києві, оскільки йому Генпрокуратурою оголошено про підозру у вчиненні злочину, а саме незаконне позбавлення волі протягом тривалого часу особистого помічника предстоятеля УПЦ МП. Суд ухвалив рішення, щоб вказаного громадянина, працівника міліції на посаді відновити", – прокоментував рішення суду Денис Мирополець, слідчий з особливо важливих справ ГПУ. Натомість адвокат підслідного повідомив, що рішення суду – це ще не автоматичне поновлення, а лише підстава для керівництва міліції поновити Олішевича на посаді. "Це означає те, що у керівництва главку міліції, якому підпорядкований підрозділ, є підстави видати наказ про поновлення людини на посаді" – прокоментував рішення суду адвокат Олішевича Андрій Почтаренко. Раніше прокуратура повідомляла про закінчення розслідування, в якому встановлено, що помічника митрополита, вікарія Олександра (Драбинка) викрали працівники спецбатальйону "Грифон" міста Києва. За даними слідчих, протягом шести місяців його утримували командир і заступник спецбатальйону "Грифон". За даними ГПУ, вони діяли за наказом екс-керівника міліції Києва Володимира Коряка, якому в свою чергу, наказував колишній міністр внутрішніх справ Олександр Захарченко. Вікарія утримували на території Києва і Київської області з метою змусити його переконати митрополита Володимира відмовитись від посади предстоятеля УПЦ (МП), кажуть у ГПУ.Read more http://feedproxy.google.com/~r/pomisna/~3/0MOBJ3l31-M/shemy.html

Монахиня-капелан служить у військовому шпиталі

Перша і поки що єдина в Україні жінка-капелан служить у військовому шпиталі у селищі Черкаське Дніпропетровської області. Симеона - монахиня Свято-Введенського монастиря має дві освіти. За фахом жінка психолог. Проходила курси медичної підготовки. Через це, навіть, отримала повістку в армію. Та через сан її не зарахували до збройних сил. Тоді монахиня пішла служити капеланом. Джерело: 5 канал Read more http://feedproxy.google.com/~r/pomisna/~3/65rrSNP_m0s/kapelan.html

Єпископ Афанасій з УАПЦ зустрівся з канадським парламентарієм

18 січня 2015 року в Харкові преосвященний Афанасій, єпископ Харківський і Полтавський, зустрівся із членом парламенту Канади Пітером Голдрінгом на його прохання. Супроводив Владику Афанасія секретар єпархіального управління ігумен Антоній (Бондарець). На початку зустрічі канадський парламентарій висловив вдячність єпископу Афанасію за надану можливість зустрічі. Під час майже трьохгодинної бесіди Владика Афанасій, відповідаючи на запитання пана Голдрінга, розповів про нелегку історію Української Автокефальної Православної Церкви в її трьох відродженнях, нинішнє її становище як третьої за величиною православної Церкви в Україні, а також про міжцерковні та міжконфесійні відносини, особливо на Полтавщині й Харківщині, на території яких розташована Харківсько-Полтавська єпархія УАПЦ, власне бачення об’єднання українського православ’я в Єдину Помісну Церкву, що найбільше цікавило канадського гостя. Крім того, обговорювалося питання нинішньої ситуації в Україні та її вплив на політичне, культурне та релігійне життя. Після завершення бесіди владика Афанасій подарував Пітеру Голдрінгу на пам’ять про зустріч свою повість про голодомор «Чи я в лузі не калина», а також картину полтавського художника, на якій намальований символ України – кетяг червоної калини.Read more http://feedproxy.google.com/~r/pomisna/~3/tQOV610p0R8/parlam.html

Генпрокуратура закрила справу Драбинка

Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України закінчено досудове розслідування щодо перевищення службових повноважень працівниками спеціального батальйону судової міліції «Грифон» ГУ МВС України в м. Києві та незаконного позбавлення волі особистого помічника, єдиної довіреної особи та відповідальної особи за лікування предстоятеля Української православної церкви Московського патріархату, Митрополита Київського і всієї України Володимира – Митрополита Переяслав-Хмельницького і Вишневського, вікарія Київської митрополії Олександра (Драбинко). Під час розслідування встановлено, що командир та заступник командира спеціального батальйону судової міліції «Грифон» протягом шести місяців 2013 року, виконуючи незаконний наказ екс-начальника ГУ МВС України в м. Києві В. Коряка, який діяв в інтересах екс-Міністра внутрішніх справ України В. Захарченка, протиправно утримували владику Олександра на території Києва та Київської області з метою змусити його переконати митрополита Володимира відмовитись від посади предстоятеля УПЦ (МП). В. Захарченку, В. Коряку та двом керівникам СБСМ «Грифон» оголошено про підозру у незаконному позбавленні волі людини та перевищенні своїх службових повноважень. За вказані злочини передбачені покарання у виді позбавлення волі строком до п’яти років. На даний час командиру СБСМ «Грифон» та його заступнику надано доступ до матеріалів кримінального провадження для ознайомлення. В. Захарченко та В. Коряк за вчинення вказаного кримінального правопорушення оголошені у розшук. Про це повідомляє Управління зв’язків із громадськістю та ЗМІ Генеральної прокуратури України Read more http://feedproxy.google.com/~r/pomisna/~3/kDOBoHgkl8U/drabynko.html

Круглий стіл: Соборна Україна: мирна та єдина

Як повідомляє репортер інтернет-проекту "Помісна Церква", днями в прес-центрі "Укрінформ" було проведено круглий стіл під назвою "Соборна Україна: мирна та єдина". У робочому засіданні взяли участь українські політичні та державні діячі, представники громадських організацій, релігійних конфесій та національних общин України. Організували захід Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі спільно з Всеукраїнським благодійним фондом "Заради тебе" та Духовним управлінням мусульман України "УММА". Пропонуємо вам переглянути повний відеозапис роботи круглого столу.Read more http://feedproxy.google.com/~r/pomisna/~3/BiDx3T2fFjU/steel.html

Патріарх Філарет: «Світ повинен засудити кремлівський тероризм на Донбасі»

«Обстріл про-кремлівськими терористами житлових кварталів Маріуполя, як і попередні криваві провокації у Донецьку, під Волновахою та у інших місцях Донбасу, – ще одне підтвердження того, що так звані народні республіки є терористичними організаціями. І ставлення до тих, хто веде військові дії на боці цих «республік», хто їх озброює і фінансує, в тому числі з-закордону, має бути відповідним – таким, як у всьому цивілізованому світі є ставлення до терористів та їхніх спонсорів. Світ повинен засудити кремлівський тероризм на Донбасі» – підкреслив Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет, коментуючи обстріл 24 січня 2015 р. житлових районів Маріуполя з боку контрольованої про-кремлівськими терористами території. «Те, що сталося в Маріуполі сьогодні – жахлива трагедія, умисне вбивство терористами мирних мешканців. Ми співчуваємо рідним загиблих, співстраждаємо пораненим, всім мешканцям Маріуполя, які пережили сьогодні один з найгірших днів у новітній історії свого міста.  Ми молимося за упокій душ загиблих, за здоров’я поранених, за Божу допомогу і захист для всіх жителів Маріуполя і всіх мирних мешканців Донбасу, особливо тих, хто перебуває на окупованій чужинцями території.  Ми молимося за перемогу над агресором і встановлення на Донбасі, який є українською землею, справедливого миру» – сказав Патріарх Філарет. «Наше духовенство та віруючі, які перебувають у Маріуполі, допомагають постраждалим, а також переселеним з небезпечного району» – повідомив Предстоятель УПЦ КП, відзначивши, що окрім мешканців, від терористичного нападу постраждав храм Київського Патріархату, у якого частково зруйновано вівтар.Прес-центр Київської ПатріархіїRead more http://feedproxy.google.com/~r/pomisna/~3/BCEkiq9PZaA/terakt.html

Заборонений за фото зі зброєю єпископ УПЦ КП Кирил перейшов до УАПЦ

Редакція інтернет-проекту "Помісна Церква" отримала документи які підтверджують те, що Указом митрополита Київського і всієї України Мефодія, Предстоятеля УАПЦ, Кирила (Михайлюка) колишнього єпископа Закарпатського і Ужгородського УПЦ КП прийнято в лоно Української Автокефальної Православної Церкви. Нагадаємо, що 26 грудня 2014 р. Священний Синод УПЦ Київського Патріархату, зважаючи на невідкладність справи провівши засідання у режимі голосової конференції, ухвалив рішення – заборонити єпископа Ужгородського і Закарпатського Кирила у священнослужінні до повного покаяння. Тимчасове керівництво Закарпатською єпархією доручене митрополиту Івано-Франківському і Галицькому ІоасафуRead more http://feedproxy.google.com/~r/pomisna/~3/P2GPN7jMTxM/kyryl.html

Івано-Франківська єпархія УАПЦ відзначає 25-річчя з часу створення

У Кафедральному Соборі Покрови Пресвятої Богородиці відбулася Святкова Літургія з нагоди 25-річчя створення Івано-Франківської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви, яку провів керуючий єпархією Митрополит Галицький Андрій (Абрамчук). На спільну молитву з цієї нагоди завітали представники влади та громадськості, численні віряни. Згадуючи зимові дні 1990 року, коли в храмі Різдва Христового м. Галича священики і миряни ухвалили рішення про вихід православних українців краю з-під юрисдикції Московської патріархії та почали відлік канонічного церковного життя єпархії УАПЦ, присутні на богослужінні адресували її священнослужителям найщиріші побажання.  Одночасно з цим вітали особисто Митрополита Галицького Андрія, який вчора відсвяткував свій день народження. Зауважимо, що на рахунку Івано-Франківської єпархії, очолюваній Митрополитом Андрієм, чимало добрих справ: з 1990 року побудовано і освячено 101 храм, засновано Духовну Семінарію, яку закінчило 272 вихованці, із яких 234 - в священичому сані.  За внесок у розбудову Української Православної Церкви керуючий єпархії Митрополит Андрій нагороджений правом носіння другої панагії,церковною нагородою – орденом Андрія Первозванного I-го ступеня. Владика має державні відзнаки: орден «За заслуги» III ступеня, орден князя Ярослава Мудрого V ступеня.Read more http://feedproxy.google.com/~r/pomisna/~3/CScJlT3C3fw/if.html

Батюшка з Санкт-Петербурга вирішив постріляти укрів

Батюшка з Санкт-Петербурга вирішив постріляти укрів на Донбасі Артем Єгурний – піп із Санкт-Петербурга. Сьогодні він воює на Донбасі, на боці бойовиків. Інформацію про це можна знайти в соціальний мережі Вконтакте. Read more http://feedproxy.google.com/~r/pomisna/~3/Ajs_Hsl1py4/egurnyj.html

Ігумен Полікарп: Єдина мета постригу та чернечого життя - це спасіння душі

Місце для осягнення протилежностей: умиротворення,  пробудження душі та розуму; знайомство із людьми,  повне усамітнення; багато запитань та внутрішня тиша; повітря, вода та ліси. Ми побували у Свято-Юріївському чоловічому монастирі на хуторі Вірля Кременецького району, де нас зустрів привітний та відкритий до спілкування отець-ігумен Полікарп разом із ченцями, які оберігають, розбудовують та розвивають цю Божу обитель.- Отче Полікарпе, розкажіть нам про історичні події, які відбувалися на цьому місці? - Місце це знамените тим, що тут в сиву давнину в XVI  столітті тут був маєток благочестивої,  православної поміщиці Анни Гойської, дружини луцького земського судді. 1559 року пані Анна прийняла до себе на гостину грецького митрополита Неофіта який, подорожуючи землями України, завітав до цієї гостинної шляхтянки. Від’їжджаючи Владика поблагословив її образом Божої Матері, який з часом проявився багатьма чудесами. Анна Гойська поставила цей образ у своїй домашній капличці, де разом із родиною молилася перед ним. Із часом богомольці почали помічати дивне сяйво, яке виходило з цієї ікони. Пізніше сталося чудесне зцілення рідного брата Анни Гойської – Пилипа, сліпого від народження. Він щиро молився перед іконою та прозрів. Із того часу пані Анна почала думати, що негоже цю велику святиню, чудотворну ікону, тримати в себе вдома. Відтак, вона вирішує подарувати її Почаївському монастиреві. На той час це була невелика обитель із дерев’яною церковкою, не більше 10 монахів, які проживали в печерах.  Передаючи образ Пресвятої Богородиці Почаївському монастирю, Анна Гойська при цьому ще склала фундуш, тобто пожертвувала на Почаївський монастир 200 га землі, ліси, сіножаті, щорічно переказувала туди великі суми грошей. З того часу монастир почав розвиватися, розбудовуватися, а сама Анна стала першою фундаторкою цієї обителі.Перенесення Чудотворного Почаївського образу Божої Матері відбулося 1597 р. Понад 30 років ця ікона знаходилася тут, на Вірлі. На тому місці, де знаходиться наш монастирський храм раніше була капличка Анни Гойської, тут і перебував цей Чудотворний образ. Зараз він знаходиться у Почаївській лаврі, в Свято-Успенському соборі над Царськими вратами, і є однією з найбільших святинь Лаври, окрім мощів преподобних Іова та Амфілохія Почаївських. Упродовж тих століть, від часу перенесення ікони з Вірлі на Почаїв, біля цього образу відбувалося багато зцілень: виліковувалися хвороби душевні та тілесні, було явлено віруючим чимало різних знамень. Тому, паломники постійно йдуть до нього з вірою і надією на те, що Пресвята Богородиця їм також допоможе. Як каже Святе Писання: «По вірі Вашій буде дано Вам». (Мф.9:29).- А коли тут були збудовані храм та келійний корпус для братії? - Будівництво почалося 1995 року, з благословення попереднього керуючого нашою єпархією – архієпископа Іова та за ініціативи мешканців навколишніх сіл Савчиць  і Кімнати. Тоді віруючі зареєстрували церковну «десятку», почали збирати кошти, звозити матеріали. Так, із Божою допомогою почалося будівництво, що ведеться за кошти місцевих жителів, які впродовж усіх цих років усіляко підтримують Київський Патріархат. Ремонтні роботи наразі ще не закінчено -  попереду в нас ще багато роботи.- Чи були раніше ігумени в цьому монастирі? - Промислом Господнім саме мені випав жереб бути тут першим ігуменом. До мого приходу храм був збудований, але не розписаний. Хатина, де ми живемо зараз, теж не була закінчена. На цьому місці я вже 2,5 роки. У кінці червня 2012-го я прийшов сюди з благословення владики Нестора. Спочатку мав призначення, указ як настоятеля храму, монастир ще не був зареєстрований. В 2013 році зареєстрували монастир і з цього часу проживаємо тут, молимося, працюємо по мірі своїх сил…- Отче-ігумене, як ви прийшли до чернецтва? - Раніше я був парафіяльним священиком, служив на парафії. Рішення прийняти постриг прийшло не відразу. Довгий час я думав про постриг, але ніяк не наважувався. Поїздив по монастирям. Поїду, побуду в одному монастирі кілька місяців, коли вже підходить до постригу, не наважуюся, залишаю монастир, їду додому. Відчуваю – не готовий. Через деякий час знову їду в інший монастир. Тобто рішення прийняти постриг прийшло не відразу, а було вистраждане. Багато прийшлося подумати, пережити, переоцінити своє життя. І вже тут, 2,5 роки тому я остаточно прийняв рішення. Це сталося тут, неподалік в с.Іква, остання парафія в Кременецькому районі, де я служив настоятелем 7 років. Моє нове ім’я – Полікарп - було обране Владикою. До постригу я, як і кожен послушник, не знав його, але вперше почув уже під час звершення самого Таїнства. З часом звик до нього. - Хто ще населяє Вирлецьку обитель? - Окрім мене тут трудяться ще двоє людей. Отець Платон і отець Євстафій. Отець Платон прийшов сюди більше року тому, восени, у вересні місяці. О.Євстафій – цього літа. Вони обидва теж ченці. О.Платон був у Михайлівському монастирі кілька років, а о.Євстафій спочатку в Києві в Феодосієвському монастирі, потім на Чернігівщині. Вони земляки, обоє з Донеччини, де зараз ведуться військові дії. Здзвонившись з о.Платоном, о.Євстафій вирішив теж поселитися в нас. - Яке у Вас тут є господарство? - Господарство наше – це три коти: Булька, Мурчик, Лариска, собака Бім і 9 курок(сміється). Я люблю тварин, з ними життя веселіше, є про кого турбуватися. Ще є 5 вуликів із бджолами. Їх минулої весни подарував нам пасічник із Лановецького району. Помаленьку навчаюся бджолярству, яке мені дається не легко, бо це є наука, яку треба досконало вивчити. Щоб з бджолами дружити їх треба любити та ходити за ними, тоді буде результат. Взимку зараз бджоли в напівсплячці. Із вуликів не вилітають, а живуть споживаючи той корм, який є всередині, тому кожен пасічник повинен восени нагодувати своїх бджіл так, щоб вони мали що їсти протягом зими. Так ми годуємо бджілок, а нам самим допомагають люди. Слава Богу не голодуємо, але й не розкошуємо. Є 2 келії: в одній проживаю я, в іншій отець Платон, о.Євстафій – в трапезній, це й кухня одночасно. Хочемо добудувати прибудову, де буде ще дві келії, але, поки що, немає змоги закінчити через брак коштів, бо ще на даху маємо доробити дві келії. З часом, із Божою допомогою, розбудуємося і все в нас буде добре. - Який у ченців розпорядок дня? - Встаємо в 7.30. О 8-ій годині ранку – чернече правило, тобто вичитуємо ранкові молитви, опівнічна відправа (полуночниця). Потім - попили чаю і, якщо є робота – працюємо, якщо майже немає роботи, от як зараз зимою, то кожен займається необхідними справами: приводить себе в порядок, молиться, книжку читає. Ввечері о 8 годині правила: Велике повечір’я з канонами та вечірні молитви. - Що шукає людина, яка приходить в монастир? - Єдина мета постригу та чернечого життя - це спасіння душі. Душу спасти можна й проживаючи в миру, але монастир – це місце, де набагато зручніше трудитися, молитися задля цього. Тут є всі необхідні умови, зокрема, особливий розпорядок дня, який наповнений молитвою, богослужінням, послухом. Це не так реально втілити, живучи в миру. Монах постійно зайнятий чимось корисним. Не має часу на сторонні справи. Водночас чернецтво - це боротьба з самим собою, гріховними пристрастями, подвиг. Людина, яка бажає прийняти чернечий постриг повинна добре все зважити та випробувати себе. Бажано, щоб перед постригом людина прожила кілька років в монастирі послушником тому, що це серйозний і відповідальний крок. Буває так, що чернецтво приймають заради кар’єри, бо згідно церковних канонів прийняти єпископський сан може лише чернець. Але це невірно, бо якщо ченця не оберуть єпископом, той може впасти в розпач і це буде справжньою духовною кризою та розчаруванням. Бувають випадки, коли чернець залишає монастир і йде знову жити в мир. Буває і так, що біда, певна життєва драма приводить людину в монастир, але коли людина поживе в ньому, а її рани загояться, вона знову переосмислює своє житті і йде з монастиря. Але це є гріхом, бо чернець дає Богові обітниці, які він повинен виконувати все своє життя. Коли чернець йде жити в мир, одружується, він порушує обітниці, які він давав Богові. Це серйозна, відповідальна справа, до неї треба підходити зважено. -  Отче Полікарпе, розкажіть про Всеукраїнський літній православний молодіжний табір, учасниками якого стають хлопці і дівчата з різних куточків України і який уже кілька років поспіль проводиться на хуторі Вірля? - Найперше, це духовне виховання. Разом із відпочинком на лоні природи, діти беруть для себе багато корисного в духовному плані. Кожного дня проводяться духовні лекції зі священиками, ранкові і вечірні молитви. Наш архієрей – архієпископ Нестор кожного разу, впродовж тижня живе тут разом із усіма. Цього року планується уже десятиденний табір. Влаштовуються різноманітні ігри, конкурси на природі, купання в ставку. Якщо сонячна погода, то вода в ставку дуже тепла. Я сам люблю плавати і долучаюся до учасників табору. Щоб потрапити на наш літній табір потрібно подавати заявку приходському священику в храм прихожанами якого вони є.- Які плани у монастиря на новий 2015 рік? - 2014 року ми збудували льох для зберігання овочів. Хотілося б добудувати ще келії для братії, яка буде приходити в монастир. Поштукатурити, поставити вікна-двері. Роботи вистачає, тай коштів треба ще немало. Але ми впевнені, що Господь нас не покине, якщо будемо «шукати перш за все Царства Божого та правди Його». Молимося, щоб Господь очистив наші душі та простив гріхи, то все інше – додасться нам.Ірина Скоробогата Прес-служба Тернопільської єпархіїRead more http://feedproxy.google.com/~r/pomisna/~3/ZbkkFVQPRvs/virlja.html

  Church Calendar

  • Saints of the Day
  • Readings
Friday , January 30, 2015
(Julian calendar:
Friday , January 17, 2015)

Ven. Anthony the Great
Ven. Anthony the Great (356).
St. Anthony, abbot of Dymsk (1224).
St. Anthony of Chernoezersk, monk (16th c.).

Matins: Mat. 11:27-30

To Saint:
Apostle: Heb. 13:17-21
Gospel: Luk. 6:17-23

Friday , January 30, 2015
(Julian calendar:
Friday , January 17, 2015)

Matins: Mat. 11:27-30

Luk. 6:17-23
17 and he came down with them, and stood on a level place, and a great multitude of his disciples, and a great number of the people from all Judaea and Jerusalem, and the sea coast of Tyre and Sidon, who came to hear him, and to be healed of their diseases;
18 and they that were troubled with unclean spirits were healed.
19 And all the multitude sought to touch him; for power came forth from him, and healed [them] all.
20 And he lifted up his eyes on his disciples, and said, Blessed [are] ye poor: for yours is the kingdom of God.
21 Blessed [are] ye that hunger now: for ye shall be filled. Blessed [are] ye that weep now: for ye shall laugh.
22 Blessed are ye, when men shall hate you, and when they shall separate you [from their company], and reproach you, and cast out your name as evil, for the Son of man's sake.
23 Rejoice in that day, and leap [for joy]: for behold, your reward is great in heaven; for in the same manner did their fathers unto the prophets.

www.bodnarchuk.org